Шановні батьки!

Щоденно під  час  збройних  конфліктів  гинуть  та  отримують поранення тисячі цивільних осіб.  Більшу половину цих жертв, як не прикро,  становлять діти.  За даними Дитячого Фонду ООН за останнє десятиліття,  в ході  збройних  конфліктів,  загинуло  2  мільйони дітей,  6 мільйонів залишилися без домівок,  12 мільйонів отримали поранення  чи  залишились  інвалідами,  і  щонайменше  300   тисяч дітей-солдат  беруть  участь  у  понад  30-ти  конфліктах у різних куточках світу.  Такі вражаючі цифри свідчать про те,  що проблема захисту дітей і донині залишається неврегульованою повною мірою.(Конвенція про права дитини та участь неповнолітніх у збройних конфліктах)

Враховуючи трагічні події, які мають місце у східних регіонах України, особливо щодо втягнення дітей у збройні конфлікти та з метою захисту дітей під час бойових дій, попередження формування та використовування дітей воєнізованими або збройними формуваннями, звертаємо вашу увагу на ЗАКОН УКРАЇНИ «Про охорону дитинства»

Стаття 30. Заборона участі дітей у воєнних діях і збройних конфліктах

Участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, створення дитячих воєнізованих організацій та формувань, пропаганда серед дітей війни і насильства забороняються.
Держава вживає всіх можливих заходів для забезпечення захисту прав дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та догляду за ними. Їм надається матеріальна, медична та інша допомога, в разі потреби їх влаштовують у заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, заклади охорони здоров’я тощо.

Стаття 31. Захист дітей-біженців

Держава через уповноважені органи вживає необхідних заходів щодо забезпечення захисту дітей-біженців на території України.
Органи міграційної служби сприяють розшуку батьків або інших законних представників дітей-біженців, розлучених із сім’ями, влаштуванню таких дітей у відповідні дитячі заклади або сім’ї.
Органи опіки та піклування вживають заходів щодо тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім’ї дітей-біженців, розлучених з сім’ями, встановлення опіки чи піклування над такими дітьми, сприяють дітям-біженцям, розлученим з сім’ями, у реалізації їхніх прав.
(Стаття 31 в редакції Закону N 177-IV від 26.09.2002)

Рекомендації батькам щодо захисту дітей під час бойових дій :

• не потрібно без особливих причин водити дитину в місця масового  скупчення людей. Це може підвищити її тривогу. При відвідуванні таких місць необхідна обов’язкова присутність поруч СПОКІЙНОГО дорослого. Поясніть дитині, куди і навіщо ви йдете;
•  не варто дозволяти дитині на самоті дивитися телевізійні новини. Взагалі, чим менше теленовин із місць страшних подій побачить дитина, тим краще. У будь-якому разі, навіть якщо ваша дитина – підліток, вона потребує пояснення вашого ставлення до подій;
•створіть атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте з нею, приймайте участь в її іграх);
• подивіться разом з дитиною «хороші» фотографії – це дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади;
•читайте книжки – оповідання і казки, де описуються сюжети подо- лання страху героями;
•якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити для неї свою спокійну присутність, ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло ( укрити, дати теплий чай). Важливо говорити, що ви – поруч, що все добре, вона у безпеці;
• якщо дитина особливо «не слухається», виявляє надмірну актив- ність, з незрозумілих причин кричить або сміється, – постарайтеся не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність допомагає дитині впоратися зі стресом. «Супроводжуйте» її в русі (будьте по- руч), намагаючись поступово знижувати темп. Можна спробувати ввести рамки – запропонувати рухливу гру «за правилами». Або переключити на активність, де є правила (бігати наввипередки, «битися» подушками, м’яти і рвати папір і ін.);
• дайте дитині зрозуміти: ви всерйоз ставитеся до її переживань і ви знали інших дітей, які теж через це пройшли («Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке трапилося»);
• поговоріть з дитиною про ті почуття, яких вона зазнала або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх,гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім обговорити – що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як йому допомогти і т.п.;

"Виховання в сім'ї: заперечення жорстокості та насилля"
Дитина - вже Людина! Ця маленька Людина потребує не крику і покарання, а підтримки і мудрої поради батьків, не злого й жорстокого поводження, а доброти, турботи і любові. Проте, на жаль, часто найменше любові отримують ті, кого ми найбільше любимо.

Дитина ще не може, не вміє захистити себе від фізичного насилля і психічного тиску з боку дорослого. Але при цьому діти саме від нас, дорослих, вдивляються в життя, навчаються поведінці, манерам спілкування, крику (якщо ми кричимо), брутальності (якщо ми самі грубі, брутальні), жорстокості (якщо ми самі це демонструємо). Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не поважатиме прав іншої людини. І, навпаки, гарна поведінка наших дітей породжується лише добром. А ще, безперечно: ненасилля значно більше сприяє гармонійному зростанню і всебічному розвитку дитини, ніж брутальне, жорстоке поводження з дитиною.

Наші непродумані, агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані навіть не якоюсь провиною дитини, а нашою втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т. інш. Гнів, спрямований в такому випадку на дитину, нічому не навчає, а лише принижує, ображає і дратує. Досягаючи показної, короткочасної слухняності, батьки своєю жорстокістю "виховують" фальш і обман, притупляють процес нормального розвитку дитини.

Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає в них не каяття, а зовсім інші реакції:

- страх;
- обурення, протест;
- образу, почуття скривдженості, прагнення компенсації, помсти;
- руйнування морального гальмування;
- прагнення до обману, прагнення "викрутитись";
- втрату здатності до здорового глузду;
- дитина не розрізняє поняття "добро" і "зло", не розмежовує поняття "можна", "не можна";
- агресивну поведінку;
- занижену самооцінку;
- ненависть до себе та до оточуючих (якщо дитину часто б'ють).

Жорстоке поводження з дітьми зазвичай викликає затримку їхнього психічного і соціального розвитку. Надзвичайно важливо не допустити, щоб побої, покарання перетворилися в кошмар для дитини та її батьків, коли дитина перестає розуміти "за що"; стає емоційно "тупуватою" і перестає розрізняти гарні та негідні вчинки. А ще важливіше - пам'ятати, що з будь-якого кошмару завжди є вихід. І перший крок має зробити той, хто є сильнішим і мудрішим. Добре, якщо це і є доросла людина.

Звичайно, діти не завжди поводять себе як лагідні, покірливі ангели, і виховувати їх - справа дуже нелегка. Проте з усіх важких ситуацій, до яких потрапляють батьки, необхідно шукати вихід, не принижуючи гідності дітей, не ображаючи їх, а тим більше не вдаючись до тілесних покарань.

Пам'ятка батькам:

1. Прислухайтесь до своєї дитини, постарайтесь почути і зрозуміти її. Переймайтесь проблемами дитини. Не обов'язково погоджуватись з точкою зору дитини, проте, завдяки батьківській увазі вона (дитина) відчує свою значимість і людську гідність.
2. Приймайте рішення спільно з дитиною, а також надайте їй можливість приймати самостійні рішення: дитина з більшою охотою підчиняється тим правилам, які встановила сама. При цьому ми не заперечуємо, що певні рішення можуть приймати лише батьки. Нехай дитина матиме право вибору, - щоб самій реально відчувати, що може сама обирати з усього можливого.
3. Постарайтесь попередити ситуацію, чи змінити її таким чином, щоб дитині було б непотрібним поводити себе неправильно.
4. Дайте можливість дитині відпочити, "переключаючись" з одного виду діяльності на інший.
5. Вимагаючи щось від дитини, давайте їй чіткі вказівки. При цьому - не обурюйтесь, якщо дитина, можливо, чогось не зрозуміла або щось забула. Навпаки, без дратівливості, терпляче роз'яснюйте їй сутність своїх вимог. Дитина потребує повторень.
6. Не вимагайте від дитини відразу багато, дайте їй можливість поступово засвоїти ваші вимоги, адже дитина просто не може робити все відразу.
7. Не пред'являйте дитині непосильних вимог: від дитини не можна очікувати виконання того, що вона не може зробити.
8. Відмовтесь від будь-яких дій зопалу. Зупиніться й проаналізуйте, чому дитина поводить себе саме так, а не інакше, про що свідчить її вчинок.
9. Подумайте, у чому полягає трудність ситуації, в яку потрапила дитина? Чим ви можете допомогти дитині в цій ситуації? Як підтримати дитину?

«ЗОЛОТІ» правила для батьків першокласників


Заздалегідь привчайте дитину до відповідного розпорядку дня, особливо якщо вона не відвідує дошкільного закладу.
Демонструйте любов до дитини незалежно від її оцінок у школі.
Полюбіть школу, в яку ви віддали свою дитину. У жодному разі не можна дозволяти собі некоректних коментарів про школу та її вчителів, особливо у присутності дитини. Дитині важко одразу сприйняти авторитет учителя. Тому якщо мама підтримуватиме педагога, доньці або сину буде набагато легше ввійти в нову життєву ситуацію.
Не перетворюйте дитину на засіб вашого самоствердження, на річ, якою можна вихвалятися перед знайомими: «А моя дочка дві іноземні мови вивчає, на фортепіано грає, на художню гімнастику ходить!». Цілком можливо, що таке навантаження для неї надмірне, але вона не насмілюється вам заперечувати. Роздивіться у малюкові не продовження вашого «Я», а окрему особистість. Тоді ви будете здатні зрозуміти, що їй справді потрібно, а що ні.
Говоріть із дитиною щодня про всі дрібниці, про складні і приємні події, про її відчуття від тих чи інших справ, про шкільне життя.
Враховуйте побажання дитини. Адже до школи йде вона, а не ви. Тож варто дослухатися, який вона хоче портфель, пенал, олівці, яка форма їй більше до вподоби, необхідно дати змогу зробити вибір із декількох представлених варіантів відповідно до ваших фінансових можливостей.
Якщо ваш малюк хоче взяти із собою до школи щось нестандартне, скажімо, маленьку іграшку, — дозвольте! Батьки помиляються, намагаючись навіяти дитині, що відтепер вона стає дорослою. Дитинство після 1 вересня не закінчується. Цей процес тривалий, особливо для шести річок.
Ще до школи варто з'ясувати нахили малюка і розпочати заняття хореографією, спортом, музикою, малюванням, допомогти спрямовано витрачати енергію до початку шкільного навчання і досягати позитивних результатів у тій справі, що подобається саме йому, а не тільки вам.
Показуйте, що ви задоволені здобутками своєї дитини, уникайте підкреслення її невдач

Якщо у школі, яку ви обираєте, першокласники вдень не сплять, а ваша дитина потребує денного сну, не залишайте це питання без уваги. Шукайте школу-дитсадок, де цю умову виконують обов'язково.
Розвивайте увагу, пам'ять, мислення малюка за допомогою спеціальних вправ.
Учіть дитину висловлювати свої думки, переказувати оповідання, мультфільми, події.
Розвивайте дрібні м'язи рук за допомогою ліплення, малювання, аплікацій, нанизування намистинок, складання пазлів тощо.

Аби дитина, переживши ажіотаж 1 Вересня, могла підтримувати позитивний навчальний настрій протягом подальших років, необхідні спільні зусилля — і сім'ї, і громадськості, і, звичайно, школи. Багато в цій ситуації залежить від батьків, адже насамперед вони готують до школи. Радимо мамам і татам бути пильними, особливо впродовж першого періоду навчання.

Стаття 155 Сімейного кодексу України

Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.


Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.


Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей –
тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -
тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -
тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 166 Кримінального Кодексу України

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.


Стаття 150 Кримінального Кодексу України

Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.


Стаття 1178 Цивільного кодексу України

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1179 Цивільного кодексу України

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

• вибір закладу освіти, форми навчання, позакласних занять;
• користування навчальною, спортивною, культурною базою закладу освіти;
• доступ до інформації в усіх галузях знань;
• участь у науково-дослідницькій діяльності, конкурсах, олімпіадах, конференціях;
• участь в громадському самоврядуванні.